IT Cluster news

Перша додержавна допомога. Як франківський Антикризовий фонд підставив плече медикам

Коли в березні в Україні виявили перший випадок захворювання на COVID-19, країна відразу ж ввела жорсткий карантин. Кількість інфікованих зростала, Івано-Франківськ став одним з епіцентрів поширення коронавірусу в Україні. Відразу ж зарясніли проблеми ― брак захисних масок і костюмів для лікарів, подекуди відсутність антисептику в лікарнях, розгубленість місцевого бізнесу. Держава не могла швидко перебудуватися для спротиву новим обставинам, тож це взялися робити волонтери.
Антикризовий фонд по боротьбі з COVID-19 створили ІТ Кластер, Тепле Місто, організація StopCOVID-19.IF, згодом долучилися об’єднання блогерів coronavirus.if, спільнота ActivePeople.If, а ще Драмтеатр. За три місяці фонду вдалося зібрати близько 7,5 мільйонів гривень.
«Куфер» розповідає, як різним організаціям вдалося об’єднатися заради спільної ідеї.

«На кожного може чекати така історія»

Коли друг ІТ-підприємця Віталія Родимюка потрапив до обласної інфекційної лікарні з підозрою на COVID-19, чоловік насторожився: на початку березня товариш повернувся з Іспанії, опісля вони з родинами разом відпочивали у Львівській області. А коли друг надіслав фото надщербленої брудної склянки, у якій йому принесли питну воду, Віталій жахнувся.

«На кожного може чекати така історія, ― пригадує він власні роздуми. ― Про коронавірус говорили на різних рівнях, але далі розмов справа не йшла. На емоціях я написав друзям у чат, що хотів би створити ініціативну групу для допомоги. Я не сподівався, що з цього буде щось серйозне».

Віталій має багато друзів і подруг серед колег в ІТ-сфері. Восьмеро з них відгукнулися на його пропозицію. Робота почалася з 17 березня ― ще тоді, коли держава не підключилася до процесу. За кілька годин після формування групи створили картку, куди ІТ-компанії надсилали кошти. Громадську організацію створили вже згодом, коли зрозуміли, що попереду ― тривала робота, а до ІТ Кластеру й організації StopCOVID-19.IF долучилися платформа Тепле Місто. Згодом приєдналися спільнота блогерів coronavirus.if та об’єднання рестораторів ActivePeople.If.

Оскільки учасники мали досвід у менеджменті й очікували, що організацію треба буде масштабувати, за кілька днів вибудували робочі процеси й створили окремі відділи: наприклад, з виявлення потреб лікарень, щоб мати всю інформацію в одній таблиці й розуміти, що саме потрібно і в якій кількості. Це допомогло розібратися в абсолютно новій сфері. Спершу працювали з опорними міськими лікарнями та відділеннями «швидкої».
Другий відділ Фонду займався збором коштів, третій ― закупівлями. Щоб працювати ефективно, вирішили перед придбанням товарів порівнювати пропозиції як мінімум трьох постачальників ― часто ціни піднімали за кілька годин. Іноді доводилося замовляти товар «на зараз», бо лікарні не мали захисних костюмів, виїжджаючи на виклик, а медсестри відмовлялися виходити на роботу, бо у відділенні не було антисептиків і навіть туалетного паперу.

Четвертий відділ працював над логістикою: забрати, передати, привезти. Також були окремі команди з комунікацій і систематизації запитів від лікарень. І всі разом щовечора мали спільний відеодзвінок з обговорення проблем і досягнень за день.


Кожна окрема організація мала власну аудиторію і контакти, тож об’єднатися вирішили для підсилення. Назву «Антикризовий фонд по боротьбі з COVID-19» обрали через її нейтральність, а основну звітність вели від сторінки Теплого Міста, що й керувала комунікаціями.
Ще до об’єднання сил з Фондом Тепле Місто почало самостійний збір коштів. Співзасновник платформи Юрій Филюк зібрав перші 250 тисяч гривень, коли їхав у BlaBlaCar з Києва до Івано-Франківська. Рената Налисник, що очолювала комунікаційну команду, пояснює: спершу роботи не було, адже Тепле Місто працює з бізнесом, що через карантин став на паузу. Після тижневої перерви саме збір коштів на допомогу став основним завданням команди.

«Не було ні масок, ні костюмів ― це було страшно, ― пригадує дівчина. ― Ми розуміли: коли хтось з близьких потрапить до лікарні, то має більше шансів заразитися коронавірусом там, ніж деінде».

Натомість логістика у Фонді перейшла до coronavirus.if. Це об’єднання блогерів в Instagram створив Тарас Винник ― його туристичний бізнес зупинився з перших днів карантину, тож чоловік надихнувся прикладом тернопільських друзів і зі знайомим блогерами створив сторінку для збору коштів.
Спершу організував трансфери від кордону з країнами ЄС ― коли перевізники пропонували доїхати до Івано-Франківська за $100, Тарас пропонував платити по 150 гривень на пальне. Та згодом вирішили допомагати лікарям і в перші дні купували переважно засоби індивідуального захисту та гігієни. Зберігали закупи на складі в знайомого, а розвозили до лікарень усе на трьох автомобілях ― два власних і одне місцевої служби таксі. За перший день зібрали більше 100 тисяч гривень, а вже згодом, долучившись до Фонду, суми стали мільйонними.

Останніми до Фонду долучилися група активних рестораторів і дотичних до сфери підприємців ActivePeople.If. Спершу вони працювали з обласною інфекційною лікарнею, для якої за дві доби зібрали 260 тисяч гривень. Ця спільнота першою закупила сертифіковані експрес-тести і ПЛР-системи. Згодом почали допомагати й іншим лікарням, яким також постачали засоби індивідуального захисту, системи для досліджень, кошти для премій медикам, організували доставку обідів і налагодили конвеєрне виробництво багаторазових комбінезонів.

«Ми всі були волонтерами»

За три місяці Фонд зібрав 7,5 мільйони гривень, залучивши до вирішення кризи малий і середній бізнес, а також містян і містянок. Більшість контактів вдалося налагодити через гарну репутацію і співпрацю в колишніх проєктах, хоча не всі мали досвід волонтерства до Фонду.
Тарас Винник пригадує, що подекуди телефон розривався ― ресторатори й підприємці хотіли передати продукти: «Іноді це були 5 пачок печива, 2 пачки кави і 10 кілограмів яблук, але я розумію, що магазини йшли в мінус, але все одно намагалися долучитися». Чоловік каже, що після злиттям з Фондом робота стала значно легшою ― обов’язки перерозподілилися і його команда від самого ранку розвозила містом та областю маски, рукавички, комбінезони й обіди. Іноді їм допомагали добровольці з власним транспортом.

«Перший тиждень ми самі телефонували в медзаклади і запитували, що потрібно купити. Нам відповідали: «все», ― розповідає Мар’яна Озорович. ― Ми створили базу з опорними лікарнями, куди згодом додали решту. Пізніше ми підписали меморандум про співпрацю з обласною радою і влада допомагала поширювати оголошення про збір списку потреб».

Серед труднощів була саме комунікація з лікарями в перші дні роботи Фонду. Подекуди вони відмовлялися приймати допомогу, адже боялися провинитися перед керівництвом, показуючи, ніби в лікарні щось не гаразд. Після початку співпраці з обласною владою страх зник. Згодом команда створила окрему таблицю, куди лікарі та лікарки самостійно записували, чого потребують.
Опісля 2-3 тижнів активної роботи настало затишшя ― перші імпульси допомоги містяни і містянки вже втілили, почався спад. Тоді команда вирішила додати емоцій в комунікацію Фонду. У цьому допоміг Франківський драматеатр ― актори й акторки записали серію відео про те, як важливо допомагати лікарям під час пандемії. Згодом завдяки місцевим художникам на аукціоні вдалося отримати ще 30 тисяч гривень. А перед Великоднем журнал Bird In Flight провів благодійний аукціон робіт українських фотографів і фотографок, що приніс Фонду ще 200 тисяч гривень.
Крім медиків, Фонд допомагав ще й тим, кого умовно визначили як незахищені верстви населення: родини, що стояли на обліку в департаменті соціальної політики, самотні старенькі, одинокі батьки. Перед Великоднем для них зібрали 300 продуктових кошиків, згодом ― ще 150.
Оскільки Тепле Місто співпрацює з бізнесом, то під час карантину в рамках роботи Фонду команда консультувала й проводила онлайн-лекції для підприємців і підприємець.

«Усі були розгублені, стали на паузу і не знали, що робити далі. Тому ми вирішили говорити про це з фахівцями і фахівчинями, які могли б пояснити, як пережити кризу. Цим напрямком займалася окрема команда», ― розповідає Рената.

Час від часу до Фонду приєднувалися волонтери, для набору яких створили відкриту анкету. Проте таких людей було небагато.

«Насправді, ми всі й були волонтерами, ― каже Рената. ― І ми також розуміли, що моральна підтримка настільки ж важлива, як маски чи комбінезони. Тому, наприклад, готували обіди для лікарів станції «швидкої». Медики були дуже вдячні ― просто за те, що про них піклуються і не забувають».


Час повертатися до роботи

З середини травня Антикризовий фонд поставив роботу на паузу: спершу розвозили обіди для медиків, шили невеликі партії костюмів, але далі звернення з лікарень переадресовують обласній владі. По-перше, фінанси вже вичерпані. А по-друге ― і це більш вагома причина ― опіку над лікарями нарешті налагодила держава.

«Державна махіна неповоротка, жодна країна світу не змогла миттєво реорганізуватися, тому ми підставили плече, ― каже Мар’яна Озорович. ― Але зараз уже немає такої гострої потреби в нашій допомозі. А така робота ― емоційно виснажлива. Про остаточну зупинку роботи фонду немає й мови, але зараз ми просто тримаємо руку на пульсі».
Мар’яна пригадує, що морально найскладніше було працювати в перший тиждень. Фонд мав кошти, але не міг закупити товари через мороку з документами, а подекуди медики навіть костюмів чи мила не мали. Постачальники впродовж дня могли підняти ціну на маски й інші засоби захисту в кілька разів. Але і в такому випадку знаходили вихід, бо бездіяльно спостерігати було нестерпно.

Створення Фонду значно полегшило роботу завдяки перерозподілу функцій і взаємопідтримці. Віталій каже, що його підбадьорювало саме розуміння того, що поруч є команда однодумців.

«Спочатку мені здавалося, що нічого не вдасться, але ми заклали хороший фундамент. І я радий, що робив те, що від мене залежало, а не панікував, склавши руки», ― каже чоловік.
Рената каже, що для неї найтяжчим був процес злиття різних команд в одну, адже всі мали власні налагоджені робочі процеси. Крім того, спілкування лише онлайн виснажувало, графік був ненормованим і подекуди доводилося працювати з 8 ранку і до півночі. Та коли процеси налагодилися, стало значно легше.

«В Україні вміють гуртуватися навколо біди, але часом виникають проблеми з об’єднанням різних структур. Але наш досвід показує, що тільки об’єднання допоможе досягнути максимального результату. Ми не можемо бути професіоналами в усьому, тому кооперуватися круто не тільки в умовах кризи, ― вважає Рената.
Волонтери закривають собою всі дірки, але час повертатися до роботи, коли включається держава. Захист лікарів не повинен триматися на волонтерстві».

Для Тараса Винника головним показником вдалого проєкту була еволюція довіри лікарів і лікарок. Спершу медики насторожено сприймали допомогу Фонду ― переймалися, чи це дійсно безкорисливо і чи не замішана політика, іноді навіть відмовлялися приймати товари. А через кілька тижнів уже запрошували випити чаю з одноразових стаканчиків і перекусити печивом.

«Я зрозумів, що у нас все вийшло, коли лікарі відкрилися і перестали нас остерігатися. Коли молодший персонал розповідає, яка ситуація в лікарні насправді і не боїться, що за це покарає керівництво ― це цінно. І медикам наша турбота та підтримка була такою ж важливою, як і маски ― особливо старшим людям», ― розповідає Тарас.

Про довіру говорить і Анжеліка Білоконь з ActivePeople.If. Каже, що саме репутація і життєва позиція людей, що долучилися до Фонду, допомогла налагодити контакти та отримати підтримку. Врешті, для неї це був перший досвід масштабного волонтерства, але ці два місяці були не тільки роботою, а й підтримкою. А головним для жінки став слоган Фонду: «Залишайся вдома ― не залишайся осторонь».

Як повторити досвід Антикризового фонду?

  1. Довіряйте партнерам і не бійтесь використовувати попередній досвід співпраці ― це основа швидкого й ефективного об’єднання.
  2. Не бійтеся делегувати і розвантажувати свою команду ― не можна бути професіоналами в усьому.
  3. Зважайте, інші організації мають власні комунікаційні звички та досвід ― і треба буде шукати компроміси.
  4. Налагодьте комунікацію в команді і тримайте одне одного в курсі власних дій. Для цього згодяться щоденні відеодзвінки та уніфіковані таблиці
  5. Розподіліть обов’язки, але не забувайте допомагати одне одному.
  6. Публічно звітуйтеся про витрачені кошти ― ваша діяльність повинна бути прозорою.
  7. Розробіть стандартні підходи для вирішення проблем ― це пришвидшить прийняття важливих рішень.
  8. Визначте головні потреби й порахуйте, чи під силу вам їх покрити ― варто розуміти, на що ви можете вплинути, а за що не варто братися.
  9. Залучіть для допомоги місцеву владу.
  10. Обмінюйтеся досвідом зі схожими організаціями, але пам’ятайте, що ресурси у всіх різні.
  11. Використовуйте неформальні контакти.
  12. Не розраховуйте отримати щось натомість і не думайте про вигоду ― ані матеріальну, ані репутаційну.
Новини ІТ Кластера
Made on
Tilda