IT Cluster news

Антикризова команда: як франківці допомагають медикам боротися з COVID-19

Ще в 2009 році відомий експерт із довготермінових стратегій Євген Глібовицький визначив ключову особливість міської громади Івано-Франківська як зарадність. Це вміння давати раду проблемам – самотужки чи спільно, – не сподіваючись на державну чи місцеву владу. Рівень «зарадності» франківської спільноти Глібовицький вважав і досі вважає феноменальним для України.
Епідемія коронавірусу вчергове проявила цю рису франківців, підтвердивши, що Глібовицький не помилився в своїй оцінці. Епідемія стала викликом, на протидію якому у місті згуртувалися волонтерські ініціативи та народилися проєкти з підтримки медиків і допомоги лікарням.
Як працюють волонтерські об’єднання і що їм вдалося зробити за три місяці карантину, КУРСу розповіли директорка Івано-Франківського ІТ-кластера Мар’яна Озорович, підприємець Олексій Трелевський та голова громадської організації «Молода Просвіта» Євгенія Бардяк. Їхні ініціативи змінили місцеву систему надання медичної допомоги – не тільки у лікуванні хворих із COVID-19.

Синергія перших
Об’єднання франківських айтішників одним із перших взялося за допомогу лікарням. До нього приєдналися ще п’ять ініціатив – так утворився «Антикризовий фонд по боротьбі з COVID-19».
Розповідає Мар’яна ОЗОРОВИЧ, директорка Івано-Франківського ІТ-кластера, речниця «Антикризового фонду»:

16 березня, коли оголосили карантин, ми дружно забрали комп’ютери і перейшли на дистанційну роботу. А вже 17-го активно обговорювали в чаті, що потрібно допомагати медикам.
Всі розуміли реалії наших медзакладів – особливо очевидно це було для тих, хто повернувся з-за кордону. Багато хто вже стикався з ковідом – у когось були хворі знайомі, в когось родичі, хтось мав підозру, що може бути інфікований. Ситуація із захворюваністю в місті стрімко розвивалася, і було очевидно, що медики до неї не готові.
Через день ми вже відкрили рахунок, щоби придбати лікарям і медсестрам індивідуальний захист і дезінфектори. Спочатку думали, що досить коштів тільки компаній ІТ-кластера. Але коли почали з’ясовувати потреби лікарень, зрозуміли, наскільки вони великі, і вирішили винести ініціативу допомоги на загал. Так почали збирати кошти від усіх небайдужих. Це були 20-ті числа березня.
Через кілька днів приєдналася платформа «Тепле місто». Ми були партнерами в багатьох міських проєктах, мали давні дружні стосунки і одразу вирішили об’єднати ресурси. Також долучився StopCovid-19.if – один із співзасновників цього руху є учасником ІТ-кластера.
Для нас було зрозуміло, що об’єднання зусиль дасть синергію.
Тиждень будували роботу. Щовечора в «колах» по дві-три години проговорювали і вибудовували структуру, домовлялися, яку хто бере на себе частину роботи, бо напрямків було багато і треба було розподіляти зусилля.

Визначили пріоритети: підтримка медиків та медичних закладів, інформаційний супровід медпрацівників, допомога кризовим мешканцям міста. Відтак з’ясування потреб і вивчення пропозиції на ринку, закупівля, логістика, фандрайзинг та інше. Виділили шість напрямків, в кожного був свій координатор і в кожному були сформовані групи по кілька людей. Ядро – близько 20 осіб. Скоординувалися – і пішли сапати.
Перші тижні були найважчими. Сапали днями і ночами. Кошти були, але не було можливості придбати потрібне. В мережі – ажіотаж, миттєво все розкуповується. Ми телефонуємо, домовляємося, що беремо респіратори, а через кілька годин вони зникають. Ми закуповували захист офіційно, через юридичну особу – не хотіли використовувати приватні карткові рахунки, бо важила репутація організації. Принципово, щоби все проходило «правильно». І от ми просимо дати рахунок – а вони нам: уже все розібрали. По кілька разів на день мінялися ціни – росли і стрибали. Готуємо рахунок на одну суму, йдемо проплачувати, а вартість уже більша на 20-25%. Іноді, чесно, хотілося плакати.
Респіратори українського виробництва, які були по 20 гривень, за добу ставали по 180. Зв’язуємося з заводом, а нам кажуть: ми на карантині. Що? Пандемія, епідемія в Україні, потік хворих, у медиків аврал, а завод, який робить засоби захисту, зупинився. Так само завод, який спеціалізувався на ШВЛах – він теж у цей час закрився на карантин. Як так? І це вже була середина квітня.
Була дуже інтенсивна і непроста комунікація. Коли обдзвонювали медиків, то напруження було чути вже з перших слів у їхньому голосі. У лікарнях, поліклініках, на станціях швидкої допомоги питали, що треба, а звідти кажуть: треба все. Всі були в стресі. Зараз уже спокійніше: медики адаптувалися, знають, із чим мають справу, тепер уже робоча обстановка.

Ми розуміли, що перша потреба – засоби індивідуального захисту. Захисні костюми, респіратори, щитки, бахили, шапочки, рукавиці. Рукавиці тоннами треба було розвозити. Костюми купували тут, у Франківську. Організувалися шити дівчата зі спільноти ActivePeople.іf. Значно дешевше, ніж вдавалося виловлювати в мережі – ціни на багаторазові захисні костюми для медиків тоді за кілька днів піднялися в рази.
«Антикризовий фонд по боротьбі з COVID-19» – це п’ять ініціатив. Доєдналися ще об’єднання франківських блогерів в Інстаграмі «Коронавірус.іф» та Франківський драмтеатр – вони забезпечили інформаційну підтримку. А з 15 травня діяльність Антикризового фонду здійснювалася ще й за співфінансування Zagoriy Foundation – вони взяли на себе підтримку сайту і серію роликів про франківський бізнес в умовах карантину. Плюс волонтери, які приєднувалися на різних етапах.
Паралельно ми працювали з органами влади – міськими й обласними, бо потребували доступу до лікарень, щоб розуміти потреби. Розробили систему збору інформації – електронну форму, в яку лікарні раз на два-три дні вносили дані. Плюс ми обдзвонювали і ще вносили самі. Це дало можливість впорядкувати інформацію і зрозуміти, що й куди нагальніше передавати.
У той час було багато охочих допомагати – люди, бізнеси. Зверталися до нас – ми казали, де потреба. Передовсім підтримували лікарні. Так, Коломийська ІТ-компанія, яка має офіс у Франківську, більше як на 70 тисяч допомогла Обласній дитячій клінічній лікарні засобами захисту. Франківське відділення SoftServe на 1,5 мільйона надало цій лікарні підтримку – компанія централізовано закуповувала і розподіляла по регіонах допомогу, то були німецькі експрес-тести, багаторазові захисні костюми, все ті ж щитки, окуляри, рукавиці. А минулого тижня в дитячу лікарню передали новий ШВЛ-апарат – зараз його збирають і підключають.

Крім безпосередньої матеріальної допомоги медикам, ми надавали інформаційну підтримку – вишукували семінари, навчання, лекції, зум-конференції. І на рівні держави, і на рівні приватних ініціатив. Виходили на італійських та американських лікарів, ті ділилися досвідом і пояснювали, приміром, як працювати з ШВЛ. Посібник, як лікувати COVID-19, з китайської на українську переклали львів’яни, ми його роздрукували і передали в місцеві лікарні та на «швидку». Левова частка допомоги була сконцентрована на місці у Франківську, але працювали також і з районами – передавали допомогу у Косівську, Верховинську, Яремчанську, Надвірнянську, Богородчанську та Калуську районні лікарні, розвозили в амбулаторії по Франківській ОТГ.
Багато допомагала Всеукраїнська організація «Пацієнти України» – теж засобами захисту для медиків. Наші волонтери зустрічали передачі і розвозили.
До середини травня був інтенсив з щоденними «колами» – все звітувалося, записувалося. По кожному напрямку обговорювали, що відбулося за день і які виклики на наступний. Спільно приймали рішення, як ставимося до ситуації, що можемо зробити. Було дуже ресурсно і підтримуюче.
З середини травня поменшало запитів від лікарень. Ми зрозуміли, що вже запрацювала державна машина, плюс стабілізувалася захворюваність. Ну, і почали працювати ті речі, які ми надавали раніше. Тоді ми змінили формат роботи й сконцентрувалися на моральній підтримці медиків – організували гаряче харчування для станції «швидкої допомоги» у Франківську. З 14 травня до 14 червня тривала ця допомога.
Медики були дуже втішені. Наші волонтери, які розвозили обіди, казали, що на «швидкій» цьому, здається, більше тішаться, аніж чомусь іншому. Напевно, це природно – радіти, коли про тебе піклуються, тішитися вияву теплоти і людяності. Медики піклувалися про хворих і цим допомагали всім нам, от і ми хотіли виявити їм навзаєм свою підтримку і подякувати.
Ще одним з напрямків роботи «Антикризового фонду» був збір та передача «продуктових кошиків» для вразливих верств: самотніх людей літнього віку, людей з інвалідністю І та ІІ групи, малозабезпечених багатодітних родин, а також для тих, хто перебуває за межею бідності.
На початок травня бізнеси вже вичерпалися. Коштів на рахунку «Антикризового фонду» ставало все менше. Тому ми перейшли до фандрайзингових акцій. Найбільш успішною став розпродаж робіт українських фотографів у рамках кампанії #лікарігерої. Її влаштувала редакція Bird in Flight спільно з волонтерським рухом #StopCovidUA спеціально на допомогу Франківську. У нас тоді була дуже напружена ситуація зі смертністю. Плюс місто було серед лідерів за кількістю інфікованих COVID-19. Акція стала всесвітньою – люди з різних країн купували фото на стоку – і зібрала 121 тисячу гривень. За ці гроші «Антикризовий фонд» придбав засоби захисту для лікарів.
Ще художники відгукнулися на нашу ініціативу залучити силу мистецтва для доброї справи – провести благодійний онлайн-аукціон картин Vs_COVID-19. Зібрали понад 20 тисяч на багаторазовий захист.
Також була ініціатива, коли франківці бігали і передавали одне одному естафету та скидали гроші на рахунок «Антикризового фонду». За ці 5,5 тисяч ми придбали безконтактні термометри в Обласну клінічну лікарню. Могли бігати і їздити на велосипедах ще, бо якраз послабили карантин, але почалися дощі і все зупинилося.
Після акції з обідами для «швидкої» «Антикризовий фонд» узяв паузу. Пригальмували, бо у кожного бізнесу своя діяльність, плюс почалося вигорання. Але тримаємо руку на пульсі, комунікуємо в чаті. Є розуміння і домовленість, що за потреби ми зможемо відновити роботу – такою ж чи й більшою командою.
Загалом фонд надав медикам допомогу на понад 7 мільйонів 200 тисяч гривень. На складі ще залишається резерв – респіратори, дезінфектори, захисні костюми. Вирішили притримати до осені – а раптом знадобиться.

Вкотре, поки заводилася велика неповоротка машина держави, її функції взяли на себе волонтери. Ми змогли включитися на початковому етапі, коли було найважче, коли було найбільше страху і нерозуміння багатьох процесів. І продемонстрували, наскільки цінною в усіх сенсах є така допомога.

Дуже радує, що вийшло спрацюватися у волонтерській спільноті ще й тому, що відчули потугу довіри. Була абсолютна відкритість і відповідальність, коли кожен розуміє і відчуває, що мусить робити все, що може. Ну а тепер зазираємо обережно в серпень – хтозна, що нас чекає попереду.

Повну версію статті читайте на виданні КУРС>>.
Новини ІТ Кластера
Made on
Tilda